Це треба не мертвим, це треба живим.
 
Черкаський обласний центр туризму, краєзнавства і екскурсій проводить грунтовну роботу у сфері виховання учнівської молоді у дусі поваги до свого народу, його історії, культури, звичаїв та традицій. Особливу роль у цій роботі посідає виховання у підростаючого покоління почуття поваги до ветеранів Великої Вітчизняної війни та буремних подій війни. Молодь залучається через найрізноманітніші конкурси, акції, змагання до вивчення історії Великої Вітчизняної як на тереторії свого рідного краю так і на тереторії України, розвитку свого фізичного, морального, інтелектуального, духовного потенціалу, підготовки до служби в Збройних Силах України. Зокрема це такі заходи:
 
1. Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра  «Сокіл» («Джура»)
2. Обласний військово-патріотичний конкурс, присвячений 70-й річниці визволення України від фашистських загарбників, «Бійці Другого фронту».
3. Обласний військово-патріотичний конкурс, присвячений 70-й річниці визволення Черкащини від фашистських загарбників, «Подвигу жити в віках».
4. Обласний національно-патріотичний фотоконкурс, присвячений 67-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
5. Обласний військово-патріотичний конкурс «Краща листівка ветерану».
 
 
Черкащина в роки Великої Вітчизняної війни
 
(на допомогу вчителям для проведення класних годин)
 
Дати визволення районів Черкаської області від німецько-фашистських загарбників
 
....Рядовий військової частини Радянської Армії Володимир Петренко з Черкащини одержав листа від матері. В конверті - пожовклий солдатський трикутник часів війни, який вона як святиню зберігала понад двадцять років. На ньому напис: «Відкрити синові, коли йому сповниться 22 роки». Це був лист від батька, якого вразила ворожа куля на порозі рейхстагу. Батькові Володимира тоді було саме 22 роки.
 «Дорогий мій Володимире! - писав він синові. - Коли ти читатимеш цього листа, мине багато років, відгримить війна і на звільненій землі знову зацвіте мирне радісне життя. Ти служитимеш в армії. Гордися цим. Тобі довірено берегти спокій матері, дітей, спокій бійців - твоїх однолітків, які сплять вічним сном у братських могилах. Знай, любий сину, що і моя кров оросила землю, на якій ти будуєш щасливе життя. І якщо нашій Вітчизні буде загрожувати ворог - будь гідним свого батька.
Цілую тебе, мій любий сину, міцно - міцно. На все життя.
Твій батько.
Берлін, травень 1945.»
 
Правда і тільки правда.

У роки Великої Вітчизняної війни за 1418 діб загинуло 168481 черкащан, в тому числі 151031 — безпосередні учасники бойових дій — військовослужбовці, партизани, бійці народного ополчення та винищувальних батальйонів. І порівняйте: у період Другої світової війни (1939-1945,рр.) США втратили близько 300 тисяч чоловік, Велика Британія — 370 тисяч, Франція — 600 тисяч, Австралія і Нова Зеландія — 40 тисяч, Африка — 10 тисяч.
Область і ціла країна. І ще кілька цифр.
Гітлерівцями знищено і розстріляно на окупованій території:
Росії — 1 мільйон 793 тисяч чоловік;
України — 4 мільйони 497 тисяч;
Білорусії — 2 мільйони 198 тисяч;
Латвії — 644 тисячі;
 
 
 
 
На території Черкащини гітлерівці знищили понад 120 тисяч чоловік. За період окупації у Звенигородському районі було розстріляно 5 тисяч чоловік, стільки ж у Монастирищенському, у Канівському — 482, Христинівському — 5838, Чорнобаївському — 500, Корсунь-Шевченківському — 3 тисячі. Після визволення Золотоноші на околиці міста було виявлено 30 поховань, в яких закопано близько 13 тисяч закатованих.
 
   
 
Епіцентром втілення адської фашистської програми агресії і «очищення» захвачених територій від «небажаних елементів», обезлюднення стала на Черкащині Умань. Тут, у в невеличкому містечку, яке до війни нараховувалося трохи більше 50 тисяч чоловік, було розстріляно гітлерівцями в сухому яру понад 25 тисяч мирних жителів. Крім цього, щодня в Уманському таборі для військовополонених в так званій «Уманській ямі» від нелюдських умов утримання загинуло 60-70 військовополонених. Протягом перших місяців окупації на території краю була створена розгалужена мережа концтаборів і в'язниць. Зокрема, в Драбівському районі діяли концтабори в сс. Жорнокльови і Шрамківка, в Чорнобаївському — в с. Хрестителеве, в Христинівському — в с. Івангород, в Тальному — в гранкар'єрі; у Бабанці Уманського та Буках Маньківського на концтабори були перетворені місцеві середні школи, у Золотоноші і Смілі — на території військових містечок.
 
 
Згідно з розпорядженням окупаційної влади кожен, хто переховував військовополонених чи надавав медичну допомогу пораненим червоноармійцям — підлягав розстрілу. Але не зважаючи на загрозу — населення краю не лише переховувало оточенців, євреїв, лікувало поранених, допомагало партизанам, а й з допомогою патріотів була створена ціла мережа підпільних шпиталів. Крім широковідомого шпиталю Силіна у Вереміївці Чорнобаївського району діяли подібні заклади в Драбові, Шполі, Умані, Тальному, в с. Верхнячка Христинівського, с. Цибулів Монастирищенського району та ряді інших містечок і сіл Черкащини.
 
 
З перших днів окупації Черкащини гітлерівці почали насильно відправляти місцевих жителів на каторжні роботи до Німеччини. Так, з м. Умань вивезено в неволю 7 тисяч юнаків і дівчат, з Іркліївського району — 4482, з м. Черкаси — 8 тисяч, з Городища — 1869, Вільшани — 649, Христинівського району — 4 тисячі, Моринців — 529, Тального — 436, Чигирина — понад 1000, Чорнобая — 1527, Цибульова — 496, Ротмистрівки — 370, Ладиженки — 319, Жовнина — 360, Макіївки — 297, Жаботина — 405, Кам'янки — 400, Золотоноші — 433, Гельмязева — 270, Бузівки — 350, Маньківки — 350, Канева — 242, Лисянки — 385, Старосілля — 884.
 
 
В меморіальному комплексі «Україна в роки Великої Вітчизняної війни», що у Києві, увагу кожного відвідувача привертають вишиті червоні прапори, вручені партизанам в 1943 році. Серед них прапори, які були вручені від імені трудящих Монастирищенського і Оратівського районів 2-ій партизанській бригаді, а також полку «За Батьківщину» і 4-му батальйону автоматників-підпільників. Вишиті вони жінками сіл Хвиля Жовтня, Коритня Монастирищенського району — Катериною Іщук, Надією Паламарчук, Ганною і Анастасією Поліщук, Олександрою Саморухою, Варварою Карпенко, Анастасією Пісочною, Яриною Бринюк та іншими.
 
 
 
На всіх континентах, як символ нелюдяності і злочину фашизму проти мирних громадян, відоме село Лідіце (Чехія), яке було спалене, а 172 громадян розстріляно. На Черкащині таких сіл більше десяти. Зокрема, 18 червня 1943 року було повністю спалено хутір Буда Чигиринського району і знищено 82 його жителів, у жовтні-листопаді в тому ж районі спалено у селі Мельники 352 двори і знищено 300 мешканців, а у селі Вдовин Хутір — 140 дворів і 409 жителів. 10 січня 1944 року у селі Острівець Уманського району було спалено 200 дворів і розстріляно 156 жителів. Така ж доля спіткала і села Будище Черкаського, Шестиринці Лисянського, хутір Павлопіль Маньківського, Ленінське Чигиринського районів та ряд інших.
 

У роки Великої Вітчизняної війни Білорусію по праву називали партизанською республікою. Тут було немало сіл і хуторів, куди взагалі не могли добратися гітлерівці. Безперечно, в Білорусії значну роль відіграли не лише патріотизм і свободолюбивість білорусів, але і природні умови. Лісами тут зайнято понад 30 відсотків території, а болотами більше 20, переважна більшість яких непрохідні не лише для техніки, а і для пішоходів, що не знають місцевості. На Черкащині ліси становлять лише 14 відсотків території. До того ж — це в основному посадки середини минулого століття чи пореволюційного періоду. Лісові масиви добре впорядковано, з широко розвиненою мережею доріг і просік. За лічені хвилини карателі могли добратися з військовою технікою у найвіддаленіші закутки лісових масивів. Документи, вміщені в цій книзі, розповідають про те, як на терор загарбників Черкащина відповіла розгортанням масового опору. В жодному селі, місті окупанти не знали спокою. У серпні 1941 року силу партизанського натиску відчули німці у м. Кам'янка, військова колона яких була розгромлена загоном A.C. Куценка. Вже на початку 1942 року на всю Україну гриміло ім'я патріота Івана Калашника.Восени сорок третього партизани Сергія Пальохи спільно з десантниками захопили плацдарм під Черкасами, чим забезпечили успішну переправу наших військ через Дніпро.
 
 
У роки війни на Черкащині з ненависним ворогом боролися члени 30 організацій і 39 підпільних патріотичних груп, 24 партизанські загони, 2-га Українська партизанська бригада, діяло 4 районних і один міжрайонний антифашистські центри Опору. Тільки на рахунку загону Сергія Пальохи 1680 знищених гітлерівців, 95 автомашин, 6 танків, 3 радіовузли, 2 німецькі штаби, 12 поліцейських дільниць, 15 мостів, 3 склади боєприпасів і продовольства.
 
 
 
Шевченків край волею долі став ареною жорстоких боїв, як на початку війни, так і період визволення від гітлерівців. Саме ціною свого життя, гіркотою оточення, стражданнями полону, воїни 12-ої і 6-ої армій південно-західного фронту зірвали в липні-серпні 1941 р. плани гітлерівців, які прагнули навальним наступом оволодіти Києвом. А взимку 1944 року саме на землі Шевченка була здійснена одна з блискучих операцій Великої Вітчизняної війни — оточення і знищення великого угруповання фашистських військ — Корсунь-Шевченківська битва. 22 з'єднанням і частинам на знак їх видатних перемог у боях за визволення Черкащини було присвоєно найменування Черкаських, 23 — Корсунських, 20 — Уманських, 6 — Звенигородських.
 
 
 
2069 воїнів-українців були удостоєні звання Героя Радянського Союзу (а всього у роки війни цього звання були удостоєні по колишньому СРСР 11638 чоловік), з них — 153 — черкащанина. А місто Корсунь-Шевченківське нагороджено орденом Вітчизняної війни. Немає такої країни в Європі, де б не билися з ненависним ворогом черкащани, як немає такого міста колишнього СРСР, через яке б не проходив фронт, яке б не звільняли чи не захищали вихідці із землі Тараса. Навічно застиг на постаменті в Карантинній Слободі у Севастополі легендарний торпедний катер № 52, яким командував Герой Радянського Союзу уманець А.Я.Кудерський. А на Сапун-Горі стоїть пам'ятник сину колгоспного конюха із с.Цибулів Монастирищенського району М.Я.Дзигунскому, який повторив подвиг О.Матросова. Шлях танковим колонам на Воронячих висотах, які мали ось-ось ввірватися в Ленінград — перетнув вогонь гармат, знятих з крейсера «Аврора». Командиром цієї батареї був черкащанин Олексій Смаглій. Серед героїв-панфіловців, які стояли насмерть під Москвою, був і канівчанин Г.О.Петренко. У складі легендарного десанту Ольшанців у Миколаєві до останнього подиху билися з ворогом і черкащани — заступник командира відділення ПТР І.М.Удот та санітар — матрос Г.Є. Тященко. Подвиг Гастело у небі біля містечка Опочка на Псковщині повторив молодий льотчик, колишній учень Чапаєвської середньої школи Олександр Романенко. Черкащани пишаються своїми земляками — двічі Героями Радянського Союзу генералом армії І.Д.Черняховським і мужнім соколом І.Н.Степаненком, повним кавалером ордена Слави і Героєм Радянського Союзу І.Т.Драченком, воїнами-героями Г.Г.Бриком, О.К.Клинківським, І.Я.Лисенком, С.О.Литовченком, С.С.Запорожцем, А.І.Дробахою й багатьма іншими.
 
 
20 листопада 1943 року газета «Правда» в статті «На Черкаському напрямі» писала: «Операції по форсуванню Дніпра в цьому районі передувало зосередження партизанських загонів, які швидко освоїли свій район і очистили його від ворога». В статті наголошувалося, що форсування Дніпра під Черкасами є зразком взаємодії партизан і регулярних військ. До речі, це потім було широко використано в боях за м.Чернівці, основою партизанських загонів і з'єднань яких були черкащани. Тож хай буде вічною народна пам'ять. Пам'ять про минуле, його тріумф і трагедію. Саме пам'ять дає в кінцевому підсумку безпристрасну оцінку епосі, події, особі, дозволяє зберегти зв'язок часів. Тільки за допомогою пам'яті ми здатні пройти очищення через спокуту: ми багато чого ще не зробили, щоб вичавити з себе раба. Тільки виповівши минулі страждання і давній біль серця, пройшовши заново хресну путь своєї історії, ми зможемо спорудити нову хату свою, свою волю, своє щастя, де на сторожі встане правда, стане труд і віра в себе, в те, що ти Людина, гідна прекрасної долі.
 
Правда і тільки правда // Черкащина в період Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр. Збірник документів і матеріалів. - Укладачі: П.М.Жук, П.П.Жук, С.І.Кононенко, С.І.Кривенко. Черкаси: Брама-ІСУЕП, 2000. - с. 5-16
 
Корисні посилання
Наші контакти
Черкаський обласний Центр туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Черкаської обласної ради
18008, м. Черкаси
вул. Смілянська 100/1а

Графік роботи пн-чт 8.00-17.15, пт 8.00-16.00
обідня перерва 13.00-14.00
(0472) 63-14-89 centrum_turist@ukr.net
Місцерозташування